![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/11/1/5534776/
Партію регіонів лякає навіть потенційна можливість представників суспільства бути присутніми на засіданнях органів влади. І що цікаво, автори аргументів як приклад насамперед наводять не засідання місцевих органів влади або наглядової ради НБУ, а збори політичних фракцій. Хоча сама по собі фракція політичної партії не є суб'єктом владних повноважень.
Натомість в багатьох країнах світу ця вимога є базовим принципом прозорості влади взагалі. Цей принцип полягає в тому, що рішення всіх колегіальних органів влади повинні прийматися прозоро і публічно. Виключенням є лише засідання органів секретних служб та особливі випадки, коли такий орган розглядає питання національної безпеки.
Логіка полягає в тому, що в колегіальних органах влади не існує персональної відповідальності її членів. Саме тому, аби запобігти колективній змови під час ухвалення рішень такими відомствами, засідання мають проходити публічно.
Корінь цієї проблеми в тому, що українські політики вважають будь-які демократичні перетворення косметичним ремонтом. А будь-який закон, що їх впроваджує - такою собі косметичною процедурою, аби навести красу. Глибоко в душі вони щиро вважають, що всі ці перетворення робляться на догоду якимось химерним наглядачам світового співтовариства.
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/11/4/5542677/
Партію регіонів лякає навіть потенційна можливість представників суспільства бути присутніми на засіданнях органів влади. І що цікаво, автори аргументів як приклад насамперед наводять не засідання місцевих органів влади або наглядової ради НБУ, а збори політичних фракцій. Хоча сама по собі фракція політичної партії не є суб'єктом владних повноважень.
Натомість в багатьох країнах світу ця вимога є базовим принципом прозорості влади взагалі. Цей принцип полягає в тому, що рішення всіх колегіальних органів влади повинні прийматися прозоро і публічно. Виключенням є лише засідання органів секретних служб та особливі випадки, коли такий орган розглядає питання національної безпеки.
Логіка полягає в тому, що в колегіальних органах влади не існує персональної відповідальності її членів. Саме тому, аби запобігти колективній змови під час ухвалення рішень такими відомствами, засідання мають проходити публічно.
Корінь цієї проблеми в тому, що українські політики вважають будь-які демократичні перетворення косметичним ремонтом. А будь-який закон, що їх впроваджує - такою собі косметичною процедурою, аби навести красу. Глибоко в душі вони щиро вважають, що всі ці перетворення робляться на догоду якимось химерним наглядачам світового співтовариства.
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/11/4/5542677/
