![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Весь учорашній вечір можна назвати одним словом: вечір не склався. Бо свідомо поставив собі надзавдання - послухати пана Президента в програмі Кисельова на "Інтері".
На сайті програми і досі анонсовано дві теми:
1.Віктор Ющенко та журналісти.
2. Чи потягнемо ми Євро-2012?
Але Віктор Андрійович вирішив розіграти свою улюблену партію, і в студії з'явились Голова СБУ пан Наливайченко і в.о. Голови Українського інституту національної пам'яті Юхновський І.Р. І почалась довга і нудна розмова про карну справу щодо організаторів Голодомору, про національну ідентичність, про те, як більшовицький режим з самого початку свого існування, тобто з жовтня сімнадцятого року, почав керувати Росією за допомогою голоду. Відверто кажучи, цей останній пасаж був настільки абсурдним і відверто дурнуватим, що після його закінчення я просто вимкнув телевізора: яким же низьким є рівень сучасної української, пробачте за вислів, науки!
Звинувачуючи більшовиків у розгортанні голоду, у примусових конфіскаціях продовольства у селян,Ігор Рафаїловіч чомусь замовчує, що поштовхом до Лютневої революції стали саме виступи голодного населення Петрограда, що робітники Путиловського заводу несли гасла «Долой войну!», «Долой самодержавие!», «Хлеба!». Про це Ігор Рафаїловіч мовчить. Мовчав він і про те, що продовольчі загони було направлено ще царським урядом у грудні шістнадцятого року, що "хлібну монополію" було введено Тимчасовим урядом у березні сімнадцятого року, а Радянський уряд ці заходи лише підтримав.
Це не більшовицький нарком. Це міністр землеробства Ріттіх на засіданні Держдуми 14.02.1917 року.
На початку березня 1917 року у Петрограді і Москві запасів хліба було на декілька днів, а на деяких ділянках фрону на півдоби. 25 березня 1917 року було видано Закон про хлібну монополію, де, зокрема, було написано таке: "...все количество хлеба, продовольственного и кормового урожая прошлых лет, 1916 и будущего урожая 1917, за вычетом запаса, необходимого для продовольствия и хозяйственных нужд владельца, поступает со времени взятия хлеба на учет, в распоряжение государства по твердым ценам и может быть отчуждено лишь при посредстве государственных продовольственных органов".
Але про це в.о. Голови українського Інституту Національної пам'яті свідомо не говорить.
Звісно, більшовики не були янголами. Звісно, по країні котились хвилі терору, звісно, наприкінці двадцятих-на початку тридцятих років в СРСР стався "великий перелом", звісно, одним з його методів був страшний український Голод. Але казати треба про все, казати професійно, а не по-аматорському, як це робить Віктор Андрійович і його "історики" від СБУ.
Історія є наукою. Але в сучасній Україні історія наукою не є, і невідомо скільки ще такою вона не буде. Тому що історичну установу, якою повинен бути ІНП, очолюють фізики Юхновський і Іванків. Тому що людину, що мала в структурі СБУ займатись архівною справою, нещодавно було викрито як такого собі петеушника-Хлєстакова. Тому що навіть гучну карну справу про геноцид українського народу у 1932-33 роках відкрито з брутальним порушенням діючого Кримінально-процесуального Кодексу.
І ще. Розказуючи всьому світу про страшний злочин проти народу України, що було зроблено Радянською владою, називаючи ті події геноцидом і злочином проти людства, чомусь за п'ять років своєї каденції Віктор Андрійович та український парламент не спромоглись дати оцінку іншим подіям, що визнані світом як геноцид. Я маю на увазі геноцид урядів Осман-паші та Кемаля Ататюрка проти вірмен, ассірійців і понтійських греків. Чомусь Віктор Андрійович відверто проігнорував звернення до нього вірменської та грецької спільнот міста Одеси 17.05.2009 про визнання цих історичних подій як геноцид.
І останнє. Для мене особисто повідомлення про фальсифікацію Книг Пам'яті, про фото, що було представлено як зроблені в Україні-1933, а насправді такими не є, стало справжньою образою від істориків-аматорів. Це неприпустимо. Це ганьба. Це образа, це плювок на народну пам'ять, на могили померлих...
ЗІ. Буквально сьогодні опівночі "УП" виклала такий матеріал щодо голови передвиборчого штабу Віктора Ющенка:
Я вже якось в комментах писав, що я, виборець, є головою атестаційної комісії за розглядом відповідності громадянина Ющенка В.А. займаній посаді Президента України. Мій висновок: "займаній посаді не відповідає". Про це я його поінформую 17 січня наступного року...
На сайті програми і досі анонсовано дві теми:
1.Віктор Ющенко та журналісти.
2. Чи потягнемо ми Євро-2012?
Але Віктор Андрійович вирішив розіграти свою улюблену партію, і в студії з'явились Голова СБУ пан Наливайченко і в.о. Голови Українського інституту національної пам'яті Юхновський І.Р. І почалась довга і нудна розмова про карну справу щодо організаторів Голодомору, про національну ідентичність, про те, як більшовицький режим з самого початку свого існування, тобто з жовтня сімнадцятого року, почав керувати Росією за допомогою голоду. Відверто кажучи, цей останній пасаж був настільки абсурдним і відверто дурнуватим, що після його закінчення я просто вимкнув телевізора: яким же низьким є рівень сучасної української, пробачте за вислів, науки!
Звинувачуючи більшовиків у розгортанні голоду, у примусових конфіскаціях продовольства у селян,Ігор Рафаїловіч чомусь замовчує, що поштовхом до Лютневої революції стали саме виступи голодного населення Петрограда, що робітники Путиловського заводу несли гасла «Долой войну!», «Долой самодержавие!», «Хлеба!». Про це Ігор Рафаїловіч мовчить. Мовчав він і про те, що продовольчі загони було направлено ще царським урядом у грудні шістнадцятого року, що "хлібну монополію" було введено Тимчасовим урядом у березні сімнадцятого року, а Радянський уряд ці заходи лише підтримав.
Я должен сказать, что там, где были уже случаи отказа или где были недовёрстки, сейчас же меня с мест спрашивали, как следует дальше поступить: следует ли поступить, как того требует закон, который указывает на определённый выход тогда, когда сельские или волостные общества не постановляют того приговора, который требуется от них для выполнения той или другой повинности или раскладки, - следует ли так поступать, или же следует, быть может, прибегать к реквизиции, предусмотренной тоже постановлением Особого совещания, но я неизменно и всюду отвечал, что тут с этим надобно подождать, необходимо выждать: быть может настроение схода изменится; надо вновь его собрать, указать ему ту цель, ради которой эта развёрстка предназначена, что это именно нужно стране и родине для обороны, и в зависимости от настроения схода я думал, что эти постановления изменятся. В этом направлении, добровольном, я признавал необходимым исчерпывать все средства.
http://www.kodeks.ru/noframe/free-duma?d&nd=723110219&nh=1&c=%D0%C8%D2%D2%C8%D5&spack=111barod%3Dx%5C10;y%5C10%26intelsearch%3D%F0%E8%F2%F2%E8%F5%26listid%3D010000000100%26listpos%3D6%26lsz%3D9%26w%3D0;1;2;3%26whereselect%3D-1%26%20%20#I0
Це не більшовицький нарком. Це міністр землеробства Ріттіх на засіданні Держдуми 14.02.1917 року.
На початку березня 1917 року у Петрограді і Москві запасів хліба було на декілька днів, а на деяких ділянках фрону на півдоби. 25 березня 1917 року було видано Закон про хлібну монополію, де, зокрема, було написано таке: "...все количество хлеба, продовольственного и кормового урожая прошлых лет, 1916 и будущего урожая 1917, за вычетом запаса, необходимого для продовольствия и хозяйственных нужд владельца, поступает со времени взятия хлеба на учет, в распоряжение государства по твердым ценам и может быть отчуждено лишь при посредстве государственных продовольственных органов".
Але про це в.о. Голови українського Інституту Національної пам'яті свідомо не говорить.
Звісно, більшовики не були янголами. Звісно, по країні котились хвилі терору, звісно, наприкінці двадцятих-на початку тридцятих років в СРСР стався "великий перелом", звісно, одним з його методів був страшний український Голод. Але казати треба про все, казати професійно, а не по-аматорському, як це робить Віктор Андрійович і його "історики" від СБУ.
Історія є наукою. Але в сучасній Україні історія наукою не є, і невідомо скільки ще такою вона не буде. Тому що історичну установу, якою повинен бути ІНП, очолюють фізики Юхновський і Іванків. Тому що людину, що мала в структурі СБУ займатись архівною справою, нещодавно було викрито як такого собі петеушника-Хлєстакова. Тому що навіть гучну карну справу про геноцид українського народу у 1932-33 роках відкрито з брутальним порушенням діючого Кримінально-процесуального Кодексу.
І ще. Розказуючи всьому світу про страшний злочин проти народу України, що було зроблено Радянською владою, називаючи ті події геноцидом і злочином проти людства, чомусь за п'ять років своєї каденції Віктор Андрійович та український парламент не спромоглись дати оцінку іншим подіям, що визнані світом як геноцид. Я маю на увазі геноцид урядів Осман-паші та Кемаля Ататюрка проти вірмен, ассірійців і понтійських греків. Чомусь Віктор Андрійович відверто проігнорував звернення до нього вірменської та грецької спільнот міста Одеси 17.05.2009 про визнання цих історичних подій як геноцид.
І останнє. Для мене особисто повідомлення про фальсифікацію Книг Пам'яті, про фото, що було представлено як зроблені в Україні-1933, а насправді такими не є, стало справжньою образою від істориків-аматорів. Це неприпустимо. Це ганьба. Це образа, це плювок на народну пам'ять, на могили померлих...
ЗІ. Буквально сьогодні опівночі "УП" виклала такий матеріал щодо голови передвиборчого штабу Віктора Ющенка:
Балотуючись на виборах 2004 року, Віктор Ющенко озброївся простим і зрозумілим виборчим гаслом – "Закон один для всіх". Через п’ять років, коли настає час звітувати, вчинки говорять красномовніше за слова, які прикрашають узбіччя доріг.
У цей понеділок журналіст "Української правди" був свідком однієї історії, яка в сучасних умовах загального беззаконня виглядає дрібницею, але в Європі, звичайно, спричинила би скандал.
Керівник Державного управління справами і за сумісництвом начальник штабу Ющенка Ігор Тарасюк на церемонію презентації свого кандидата прибув за кермом непересічного автомобіля. Це був Porsche Panamera, серійний випуск яких здійснюється лише з середини 2009 року.
Проблема не в тому, що державний чиновник дозволяє собі хизуватися статками. Зрештою, вітчизняний менталітет відрізняється від західного тим, що в Європі елітам соромно виглядати багато, тоді як в українським "елітам" незручно виглядати бідно.
За роки перебування при владі Ігор Тарасюк жодного разу не оприлюднював декларацію про доходи. Але є всі підстави думати, що цифри там чималі – Тарасюк є співвласником курячого конгломерату "Наша Ряба".
Проблема в іншому – в дріб’язковості навіть найвищих посадовців та їхньому почутті вседозволеності.
Ключовим у цій історії є реєстраційний номер, який встановлений на автомобілі Porsche Panamera.
У попередній публікації його було заретушовано з метою збереження права Тарасюка на особисте життя. Але подробиці, які нам вдалося з'ясувати, розкрили ситуацію в зовсім іншому світлі.
Отже, на автомобілі, яким пересувається Ігор Тарасюк, стоїть номер АА 0017 АА.
Однак якщо його перевірити через базу даних ДАІ, то відповідь буде: номер знято з обліку. Тобто експлуатуватися машина з таким реєстраційним номером не може в принципі!
Але це – не все. Раніше номер АА 0017 АА було закріплено за... Державним управлінням справи. Він був установлений на автомобілі "Мерседес". Але в 2006 році, коли Тарасюк очолював ДУС, в зв’язку зі зміною техпаспорту номер АА 0017 АА зняли з обліку, а "Мерседесу" видали інший.
Однак виходить, що замість того, щоб утилізувати АА 0017 АА або повернути його у ДАІ, Тарасюк його просто залишив собі.
І тепер його самовільно було встановлено на приватний автомобіль Porsche Panamera.
У чому полягав розрахунок, можна здогадатися. Їздити на машині взагалі без номерів неможливо. Але навіщо проходити державну реєстрацію та оформлювати автомобіль, сплачувати всі необхідні збори, якщо на бампер можна просто повісити "лівий" номер?
Навіть якщо ДАІ зупинить цей транспортний засіб, то до перевірки техталону справа не дійде – хотілося би подивитися на інспектора, який не спасує перед посвідченням керівника Державного управління справами. Тим більше якщо Тарасюка скрізь супроводжує автомобіль охорони.
Так само правопорушення, скоєне на цьому Porsche Panamera, наприклад, перевищення швидкості, просто нікому пред’явити. Тому що машина в рамках системи ДАІ просто не існує.
Іншими словами, такий номер на Porsche Panamera – просто заглушка. Може, у Ігоря Тарасюка є інша версія цієї історії, яку викрила "Українська правда", але він уникнув пояснень.
Редакція направила запит до керівника ДУС з проханням пояснити факт використання "лівого" номера. Однак через свого помічника Тарасюк повідомив, що не даватиме коментарів.
Це вже не перший випадок, коли оточення Ющенка вдається піймати на подібних маніпуляціях. Минулого року ми писали про те, як Віра Ульянченко оформила автомобіль "Мерседес" на свого водія та водія свого чоловіка.
http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/28/106088.htm
Я вже якось в комментах писав, що я, виборець, є головою атестаційної комісії за розглядом відповідності громадянина Ющенка В.А. займаній посаді Президента України. Мій висновок: "займаній посаді не відповідає". Про це я його поінформую 17 січня наступного року...
