![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Є так собі газетка. Що колись була газетою. Назва її "Сільскі вісті". Так от, надрукувала ця колишня газета вже друге інтерв'ю з Віктором Андрійовичом Ющенком. Скажу відверто, до кінця дочитати промову Віктора Андрійовича не менш важко, ніж прочитати "Сагу про Форсайтів". З єдиною різницею, що "Сага..." є видатним художнім і психологічним твором, а його інтерв'ю є також... твором. Філосопльським.
Але почнемо з, так би мовити, преамбули. На її початку з величезною пошаною і гордістю написано, що "навряд чи знайдеться охочий звинуватити у закритості Віктора Ющенка. Його політичні орієнтири, симпатії чи антипатії завжди якщо не на поверхні, то на видноті, про його звички, захоплення, людські слабкості, ба й вади не знає хіба що геть збайдужілий до всього відлюдько."(с) Звісно, вони на поверхні. Особливо коли пан Президент на прес-конференції ледь не матюгами криє журналюгу, що має нахабність запитати про те, звідки у синочка гроші на шампанське по півтори тисячі гривень за пляшку, дрібничка-телефон VERTU та авто BMW. Або коли тягне собі у офіс петеушника.
Далі газетка пише: "Одне безсумнівно: В.Ющенко ніколи не був і не є в тій політичній обоймі, яку нещодавно відомий американський політолог Збігнев Бжезинський охарактеризував вельми красномовно: «Сьогодні ми маємо олігархічну еліту в Україні, залежну від зовнішніх сил, які маніпулюють багатством країни собі в догоду і які не справді віддані розбудові суто української демократії, що у свою чергу могло б стати базою для інтеграції у Європу». Він був і лишається поборником української самоідентичності, демократичних цінностей суспільства та ринкової економіки."(с) От я собі і думаю, як до української самоідентичності ліпиться англійське слівце "офіс". А цитату з Бжезінського і коментувати якось соромно.
Цього разу, з гордістю пишуть "Вісті", їх запросили до резиденції - відомого "Будинку з химерами". І звісно, з чого почав розповідь пан Президент - з Майдану. "Питання в тому, як віднестися до шматка нашої історії. Якщо він привів вас до усвідомлення того, що ви не хочете повертатися в 2004 рік, — в оцьому бачу свою головну заслугу. В тому, що зумів не словом, а ділом переконати сотні тисяч, що 2004 рік гірший, ніж 2009 рік. Можливо, хтось міг зробити це краще. Втім, хай стане поряд, я послухав би його."(с) Не стане. Бо як... скаже, то можна впасти. "Націю треба окрилювати, а не обрізати їй крила. А вона ще не звикла відповідати за багато чого. Нещодавно читав дуже цікаве політичне дослідження. Про те, як голодоморами, віковою колонією, переслідуваннями і вбивствами духовенства, інтелігенції людям планомірно прищеплювали здатність не реагувати на проблему безпосередньо, а збувати цю проблему на чужі плечі. Так зручно, бо тоді нема відчуття персональної відповідальності."(с) Ну, щодо крил, то більш, ніж ВАЮ, крила обрізати не вдалось нікому. Особливо коли бачиш занедбаний Олеський замок чи шикарну асфальтовану доргу до дерев'яної церкви під Свалявою, будівництво якої патронував особисто пан Балога, бо там планували вінчання спадкоємця фамілії. Або переляканих першокласників на Уроках Голодомору. А саме дослідження, напевне, написав видатний український історик Кислинський. Або вдвох з ще одним істориком Плачиндою.
За теорією Віктора Андрійовича "найскладніше завдання для нашої нації і нашої влади — виховати у кожного громадянина відчуття тотожності, відчуття того, що він українець, що він персонально відповідальний за свою землю, за свою родину, за рідну материнську мову, за країну. І за свій національний розвиток. Решту труднощів — поборемо, якщо будемо консолідовані, тотожні."(с) Ось я собі і уявляю, як в єдиному патріотичному екстазі зливаються безробітний металург з Кривого Рогу і найщиріший українець Сергій Плачинда. Разом з магнатом Фірташем. Боже ж мій, яким бовдуром є мій Президент!
Але він одразу бере бика за роги. І як Ви думаєте, що повинно насправді об'єднати націю? А ось що! "Четвертий раз Верховна Рада накладає мораторій, проти якого я протестую всіма фібрами, — на рух землі. Ця влада нам говорить: наш світовий клондайк чорнозему може жити без нашого ж права розпоряджатися своєю землею."(с) Річ у тому, що досі заборонено вільний продаж землі. Ось як мусить вибудовуватись українська нація - через утворення латифундій. Ні, схема зрозуміла: набрати боргів, їх розікрасти, потім розрахуватись з кредиторами землею, не забути себе, коханого. Ось це і є справжня українська мрія найукраїнськішого президента! Заради неї можна і хохмочки щодо "мутного пасічника в химерному вулику з трипільскими горщиками" потерпіти...
Коментувати далі одкровення пана Президента собі дорожче. Там є такі перлини, що просто стає моторошно: кого на Майдані вистояли собі, кретини? От він скаржиться про колоніальне минуле. Потім скаржиться, що витрати на українське книговидавництво скоротилися з вісімдесяти до півтора мільйона гривень. Пане Президент! "Кобзаря" українською в мою особисту бібліотеку я придбав у єреванській книгарні на вулиці Кієвян, у облаянні Вами радянські роки. То це про Вас і Ваших поплічників, напевне, написав Тарас, що ви гірше ляха Україну розпинаєте. А як це коментувати? "Нація гине від того, що настає пандемія, яка вбиває чутливість до рідної мови, культури..."(с) Нація гине від того, що нема чим годувати дітей, від безробіття, принизливих зарплат, печерної медицини і нечуваної корупції, пане Президент! http://www.silskivisti.kiev.ua/18414/print.php?n=3685
ЗІ. Додаток до інтерв'ю: як керують українською державою. Написано Аркадієм Аверченком.
Страна без мошенников
Але почнемо з, так би мовити, преамбули. На її початку з величезною пошаною і гордістю написано, що "навряд чи знайдеться охочий звинуватити у закритості Віктора Ющенка. Його політичні орієнтири, симпатії чи антипатії завжди якщо не на поверхні, то на видноті, про його звички, захоплення, людські слабкості, ба й вади не знає хіба що геть збайдужілий до всього відлюдько."(с) Звісно, вони на поверхні. Особливо коли пан Президент на прес-конференції ледь не матюгами криє журналюгу, що має нахабність запитати про те, звідки у синочка гроші на шампанське по півтори тисячі гривень за пляшку, дрібничка-телефон VERTU та авто BMW. Або коли тягне собі у офіс петеушника.
Далі газетка пише: "Одне безсумнівно: В.Ющенко ніколи не був і не є в тій політичній обоймі, яку нещодавно відомий американський політолог Збігнев Бжезинський охарактеризував вельми красномовно: «Сьогодні ми маємо олігархічну еліту в Україні, залежну від зовнішніх сил, які маніпулюють багатством країни собі в догоду і які не справді віддані розбудові суто української демократії, що у свою чергу могло б стати базою для інтеграції у Європу». Він був і лишається поборником української самоідентичності, демократичних цінностей суспільства та ринкової економіки."(с) От я собі і думаю, як до української самоідентичності ліпиться англійське слівце "офіс". А цитату з Бжезінського і коментувати якось соромно.
Цього разу, з гордістю пишуть "Вісті", їх запросили до резиденції - відомого "Будинку з химерами". І звісно, з чого почав розповідь пан Президент - з Майдану. "Питання в тому, як віднестися до шматка нашої історії. Якщо він привів вас до усвідомлення того, що ви не хочете повертатися в 2004 рік, — в оцьому бачу свою головну заслугу. В тому, що зумів не словом, а ділом переконати сотні тисяч, що 2004 рік гірший, ніж 2009 рік. Можливо, хтось міг зробити це краще. Втім, хай стане поряд, я послухав би його."(с) Не стане. Бо як... скаже, то можна впасти. "Націю треба окрилювати, а не обрізати їй крила. А вона ще не звикла відповідати за багато чого. Нещодавно читав дуже цікаве політичне дослідження. Про те, як голодоморами, віковою колонією, переслідуваннями і вбивствами духовенства, інтелігенції людям планомірно прищеплювали здатність не реагувати на проблему безпосередньо, а збувати цю проблему на чужі плечі. Так зручно, бо тоді нема відчуття персональної відповідальності."(с) Ну, щодо крил, то більш, ніж ВАЮ, крила обрізати не вдалось нікому. Особливо коли бачиш занедбаний Олеський замок чи шикарну асфальтовану доргу до дерев'яної церкви під Свалявою, будівництво якої патронував особисто пан Балога, бо там планували вінчання спадкоємця фамілії. Або переляканих першокласників на Уроках Голодомору. А саме дослідження, напевне, написав видатний український історик Кислинський. Або вдвох з ще одним істориком Плачиндою.
За теорією Віктора Андрійовича "найскладніше завдання для нашої нації і нашої влади — виховати у кожного громадянина відчуття тотожності, відчуття того, що він українець, що він персонально відповідальний за свою землю, за свою родину, за рідну материнську мову, за країну. І за свій національний розвиток. Решту труднощів — поборемо, якщо будемо консолідовані, тотожні."(с) Ось я собі і уявляю, як в єдиному патріотичному екстазі зливаються безробітний металург з Кривого Рогу і найщиріший українець Сергій Плачинда. Разом з магнатом Фірташем. Боже ж мій, яким бовдуром є мій Президент!
Але він одразу бере бика за роги. І як Ви думаєте, що повинно насправді об'єднати націю? А ось що! "Четвертий раз Верховна Рада накладає мораторій, проти якого я протестую всіма фібрами, — на рух землі. Ця влада нам говорить: наш світовий клондайк чорнозему може жити без нашого ж права розпоряджатися своєю землею."(с) Річ у тому, що досі заборонено вільний продаж землі. Ось як мусить вибудовуватись українська нація - через утворення латифундій. Ні, схема зрозуміла: набрати боргів, їх розікрасти, потім розрахуватись з кредиторами землею, не забути себе, коханого. Ось це і є справжня українська мрія найукраїнськішого президента! Заради неї можна і хохмочки щодо "мутного пасічника в химерному вулику з трипільскими горщиками" потерпіти...
Коментувати далі одкровення пана Президента собі дорожче. Там є такі перлини, що просто стає моторошно: кого на Майдані вистояли собі, кретини? От він скаржиться про колоніальне минуле. Потім скаржиться, що витрати на українське книговидавництво скоротилися з вісімдесяти до півтора мільйона гривень. Пане Президент! "Кобзаря" українською в мою особисту бібліотеку я придбав у єреванській книгарні на вулиці Кієвян, у облаянні Вами радянські роки. То це про Вас і Ваших поплічників, напевне, написав Тарас, що ви гірше ляха Україну розпинаєте. А як це коментувати? "Нація гине від того, що настає пандемія, яка вбиває чутливість до рідної мови, культури..."(с) Нація гине від того, що нема чим годувати дітей, від безробіття, принизливих зарплат, печерної медицини і нечуваної корупції, пане Президент! http://www.silskivisti.kiev.ua/18414/print.php?n=3685
ЗІ. Додаток до інтерв'ю: як керують українською державою. Написано Аркадієм Аверченком.
Страна без мошенников