
Колись давно ваш дід Панас читав казку двох надзвичайно цікавих і талановитих письменників братів Стругацьких. І там про було написано таке:
Он вдруг с интересом спросил:
– А почем оно у вас?
– Что – почем? – не понял Андрей.
– Дерьмо. Дорого?
Андрей неуверенно хохотнул.
– Да как тебе сказать... Смотря чье...
– Разве оно у вас разное? – удивился Ван. – У нас – одинаковое. А чье у вас самое дорогое?
– Профессорское, – немедленно сказал Андрей. Просто невозможно было удержаться.
– А! – Ван высыпал в бак очередной совок и покивал. – Понятно. Но у нас в сельской местности не было профессоров, поэтому цена была одна – пять юаней за ведро. Это – в Сычуани. А в Цзянси, например, цены доходили до семи и даже до восьми юаней.
То в Сичуані чи Цзянси... Дикі люди, тії китайці! А всілякі там європейці ще більш дикі. Уявляєте собі, діточки, вони й досі не знають, що є гівно і Гівно!
Є таке собі місто Ужгород. Славетне воно не тільки своєю архітектурою чи то буйним мером-клоном російського сина юриста Вольхвовича. В Ужгороді зроблено видатне фізиологічно-екологічно-юридичне відкриття! Віднині в місті над Ужем вирішено, що прокурорське гівно значно ліпше за змістом, ніж гівно будь-якого пересічного громадянина. І це саме прокурорське гівно вільно ллється в Уж прямо з обійстя прокурорської родини. І не просто ллється, а я би сказав, експортується в Словаччину чи то в Євросоюз! Бо з того обійстя всього-навсього декілька кілометри до держкордону.
Єдине, що хотілось би зауважити. Я б не радив прокурорському пану їздити на чорноморські курорти. Бо так може трапитись, що зіткнеться він у морі прямо ніс до носу з власним екскрементом. А це ж така душевна травма!
Гадаю, що треба піти пану далі і почати торгувати цим ділом. Як в Сичуані. І головне - не продешевити! Бо воно ж прокурорське!
Така то сьогодні хуйня, малята.
ДОБРАНІЧ. ВАШ ДІД ПАНАС...
Tags: