![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Мій прадід до останнього свого дня свого довгого життя тримав кролів. Вже й сил майже не було, вже ледве ходив, і все одно тримав двійко.
У тридцять третьому кролів чомусь не забрали: не худоба ж. Лише обклали податком і змусили здавати шкурки й м’ясо.
Тими кролями дідо і свою сім’ю врятував, і сусідів. І стеріг їх, як найдорожчий скарб.
А ще розповідав, що хліб, що забрали у людей, так і не вивезли. Згорів він на товарній станції.
І все одно, навіть порчене зерно людям не віддали...
У тридцять третьому кролів чомусь не забрали: не худоба ж. Лише обклали податком і змусили здавати шкурки й м’ясо.
Тими кролями дідо і свою сім’ю врятував, і сусідів. І стеріг їх, як найдорожчий скарб.
А ще розповідав, що хліб, що забрали у людей, так і не вивезли. Згорів він на товарній станції.
І все одно, навіть порчене зерно людям не віддали...