Превью к годовщине вывода войск из Афганистана...

взято с http://hultura.ru:

Мартін Ляйденфрост: в батьківщині катастроф довіряти можна тільки українській залізниці.

Довіряти можна хіба що залізниці. Все решта в Україні – шахрайство, а національна розвага – на це шахрайство скаржитися. Коньяк із салом на донбаському маршруті, День судді у провінційному ресторані, витівки київського водопроводу – усе це з репортажу Мартіна Ляйденфроста, опублікованого в австрійській Die Presse.

Прокурор із Луганська називає мені ціну своїх запонок. Прокурор з Антрацита каже про свою 19-річну дівчину: “Таких, як вона, повно”. Це Україна по п’яти роках після Помаранчевої революції.

Нині в Україні таке кожні пару тижнів стається, що вибухає громадський водопровід. Це я не про поламку труб, а про ту прямовисну прірву в землі, що зяє наче кратер від пекла. Вибух тротуару в київському спальному районі Троєщина випадково потрапив мені на плівку. На фото видно, як сила струменю руйнує помешкання на четвертому поверсі висотки.

Я знову в Києві й знімаю собі квартиру в цьому спальному районі Троєщина. Обмежений спосіб життя київського середнього класу відбив мені охоту від розкішніших кварталів. Коли цей середній клас іде розважатися, то резервує пару тижнів наперед, внісши певну суму як гарантію мінімального замовлення. Криза тяжко накрила батьківщину катастроф, але її видно так само мало, як і прокладений за радянської влади водопровід, що його українська держава забуває підтримати в належному стані. Деякі будиночки-башти цього середнього класу, ці заплановані в двотисячних роках огороджені шедеври козацького бароко, вивищуються мов осиротілі коробки.

( читати далі )