Те, що сьогодні відбувається в українському суспільстві, набуває дуже тривожних рис, пов'язаних з радикалізацією суспільства взагалі і радикалізації націоналістичних кіл зокрема.
Користуючись тим фактом, що протягом останніх двадцятьох років відбувається стрімкий процес освітньої деградації суспільства, радикально налаштовані націоналістичні кола проштовхують у суспільну свідомість ідеї і кліше, що насправді тотожні тим, що були протягнуті у свідомість населення Німеччини наприкінці двадцятих - на початку тридцятих років. Особливо це стало зрозумілим після перемоги ВО "Свобода" на виборах у Тернопільську облраду.
З плином часу все більше і більше вимальовуються аналогії з Німеччиною двадцятих років минулого століття. Існуюча політична система, що створена олігархічними кланами і являє собою справді потворне і огидне явище, кожного дня дискредитує себе все більше й більше. Суспільна думка потроху привчена до того, що демократія лайно, що насправді вирішити суспільні проблеми, вивести країну з скрутного і ганебного становища може лише сильна рука. Існуючі кандидати в ппрезиденти всіляким чином це підкреслюють: в риториці кожного з них можна почути про "наведення порядку", про "сильну владу" і про "сильного президента". Але стає зрозумілим і те, що реалізація подібних планів приведе до чергового зростання корупції, боротьби за доступ "до тіла Тата" і кінцевої дискредитації представницької демократії як такої.
Завдання для українських соціал-націоналістів полегшується ще й тим, що, на відміну від Веймарівської Німеччини, в Україні місцева влада не має реальних повноважень, владу і реальні фінансові важелі знаходяться в Києві. Тому перемога в Києві означає й повну й беззаперечну перемогу у всій країні.
Крім того, можна побачити, що соціал-націоналісти свідомо зосереджують свою агітаційну роботу серед молоді, що вже да результати. Хіба можна було собі уявити років п'ять тому смолоскипну ходу у Харкові і Сумах? При цьому їх було організовано саме свободівцями, не КУНом чи іншою організацією. Це результат кропіткої і цілеспрямованої роботи з населенням і особливо з молоддю.
Користуючись тим фактом, що протягом останніх двадцятьох років відбувається стрімкий процес освітньої деградації суспільства, радикально налаштовані націоналістичні кола проштовхують у суспільну свідомість ідеї і кліше, що насправді тотожні тим, що були протягнуті у свідомість населення Німеччини наприкінці двадцятих - на початку тридцятих років. Особливо це стало зрозумілим після перемоги ВО "Свобода" на виборах у Тернопільську облраду.
З плином часу все більше і більше вимальовуються аналогії з Німеччиною двадцятих років минулого століття. Існуюча політична система, що створена олігархічними кланами і являє собою справді потворне і огидне явище, кожного дня дискредитує себе все більше й більше. Суспільна думка потроху привчена до того, що демократія лайно, що насправді вирішити суспільні проблеми, вивести країну з скрутного і ганебного становища може лише сильна рука. Існуючі кандидати в ппрезиденти всіляким чином це підкреслюють: в риториці кожного з них можна почути про "наведення порядку", про "сильну владу" і про "сильного президента". Але стає зрозумілим і те, що реалізація подібних планів приведе до чергового зростання корупції, боротьби за доступ "до тіла Тата" і кінцевої дискредитації представницької демократії як такої.
Завдання для українських соціал-націоналістів полегшується ще й тим, що, на відміну від Веймарівської Німеччини, в Україні місцева влада не має реальних повноважень, владу і реальні фінансові важелі знаходяться в Києві. Тому перемога в Києві означає й повну й беззаперечну перемогу у всій країні.
Крім того, можна побачити, що соціал-націоналісти свідомо зосереджують свою агітаційну роботу серед молоді, що вже да результати. Хіба можна було собі уявити років п'ять тому смолоскипну ходу у Харкові і Сумах? При цьому їх було організовано саме свободівцями, не КУНом чи іншою організацією. Це результат кропіткої і цілеспрямованої роботи з населенням і особливо з молоддю.