Неполитическое: закарпатские киви и кагор для Московской епархии...

[zuof8]

У 50-х роках, як відомо, на Закарпатті захопилися вирощуванням рослин, не притаманних нашій місцевості. Тоді біологи пробували культивувати в області цитрусові, чай, навіть бавовну.

Сказати, що їм це вдалося, було би перебільшенням. З натяжкою до успіхів можна віднести хіба що появу карпатського чаю.(плантация находится на горке возле Мукачева, это и есть самый северный в мире чай-zuof8) Та відносні невдачі не розхолодили інших. Так, ужгородський селекціонер Генріх Стратон півтора десятка років тому захопився вирощуванням стійкого до місцевого клімату ківі. І нині, на відміну від селекціонерів 50-х, може спокійно стверджувати, що своєї мети досяг...

– Невже закарпатські ківі нічим не поступаються привозним?
– Так, на вигляд їх не відрізниш від новозеландських. А на смак же наші плоди ще кращі. Річ у тім, що привізні збирають ще недозрілими, а найсмачніші ківі тоді, коли стають стиглими.

Ще один серйозний плюс у вирощуванні тут – у нас немає ні хвороб, притаманних цій рослині, ні шкідників. Ківі – нехарактерна для нашого краю рослина, тому й природних ворогів наразі не має. Відповідно, не потрібне оброблення хімікатами, а отже, можна вирощувати екологічно чисті плоди.

Крім того, основна маса сортів ківі, які мені відомі, належать до дводомних, тобто є чоловічі й жіночі рослини. Таким чином, для плантації потрібно саджати і ті, й ті. Чоловічі плодів не приносять, вони ростуть тільки для запилення, але площу, звісно, займають. Сорт, виведений мною, самозапилювальний.


– Бджоли допомагають?
– Так, я завів на ділянці дві бджолосім’ї спеціально з цією метою.
– То в перспективі можливий ще й мед з ківі?
– Чому б і ні?
...

– Яким урожаєм похвалитеся?
– Наприклад, цього року вдома зібрав близько 700 кілограмів.
...
– Плоди можна закладувати, наприклад, робити компоти?
– Безумовно. Я заготовляю і компот, і варення. Пробував цьогоріч навіть настоянку зробити.
– Скільки коштує саджанець?
– У мене – 100 гривень. Садити їх можна в будь-який час, навіть тепер. Я використовую пакетну систему, тобто просто в глині. Можна виростити саджанець із насіння, але за часом це довший процес, а з готового саджанця плодів можна чекати через 4–5 років.
http://ua-reporter.com/novosti/79594



Церковный кагор житель Закарпатской области Юрий Параска готовит по старинному рецепту и уверен, что его вино Дмитрию Медведеву понравится: две тысячи литров кагора заказала виноделу-частнику из села Бэнэ Московская епархия Русской православной церкви.

- Этот заказ я получил случайно, - заверил нас Юрий. - Из Закарпатья в Россию бизнесмены возят минеральную воду. Как-то и ко мне в подвал зашли, попробовали вино, отвезли в Москву, кому-то там предложили…

А о том, что заказ этот непростой, виноделу как бы между прочим шепнули знакомые из златоглавой - мол, его кагором будут причащать самого президента России! Но Юрий Параска (он, к слову, венгр по национальности) уверен, что вино Дмитрию Медведеву понравится. Ведь последние несколько лет православные церкви Закарпатья закупают вино для причастия именно у него.


- Наверное, вам известен какой-то особый рецепт?

- Этот старинный рецепт мне лет десять назад принесли священники из православной церкви в Закарпатье, спросили, смогу ли я изготовить такое. Рецепт был написан на клочке бумаги да еще и по-старорусски, я очень долго пытался его прочесть и таки осилил.


- Его небось в тайне держите?

- Почему же? Никаких секретов. Нужно взять три сорта вина - каберне, мерло и голуба. Всего тысяча литров. Из них 800 заливаем в дубовую бочку, а 200 - в большой медный чан и варим 10 часов подряд, помешивая. Получается что-то наподобие мармелада. Этот мармелад выливаем в бочку с вином и оставляем на три года. Вот и весь рецепт! - смеется Юрий Параска.

А секрет в том, что простого описания ингредиентов - мало. Чтобы сделать настоящее вино, годное к причастию, нужно еще чутье и многолетний опыт. А Параска занимается виноделием с юности, вино делали его отец и дед, уже и сын подключился к семейному делу. Так что Юрию известны все тонкости, начиная от выращивания винограда и заканчивая его изготовлением. Именно потому Параска умалчивает, из какого винограда делается церковное вино, где этот виноград выращен и о прочих важных мелочах.

К слову, как москвичи будут транспортировать свой заказ в две тысячи литров, винодел не знает - мол, сказали, что приедут со своей тарой.
http://ua-reporter.com/novosti/79587