Гвозди бы делать из этих людей!

Служба безпеки України затримала державного інспектора пожежної безпеки на хабарі у 350 тисяч гривень за погодження актів робіт на НСК "Олімпійський".

Про це повідомляє прес-центр СБУ у четвер.

"24 листопада співробітники СБУ спільно із Генпрокуратурою затримали у Києві на "гарячому" під час одержання хабара головного державного інспектора відділу нагляду за об’єктами підвищеної небезпеки та Євро-2012", - йдеться в повідомленні.

"Посадовець департаменту пожежної безпеки Державної інспекції техногенної безпеки, полковник служби цивільного захисту населення, вимагав та одержав від комерційного директора одного з товариств з обмеженою відповідальністю 350 тисяч гривень за погодження актів прийняття будівельно-монтажних робіт, виконаних на НСК "Олімпійський", - заявили в СБУ.

"Гроші хабарник отримав у своєму службовому кабінеті, де і був одразу затриманий співробітниками СБУ", - уточнили в відомстві.
http://www.pravda.com.ua/news/2011/11/24/6783262/

Не могу не отметить: какие же долбойобы работают полковниками в нашей стране!

Маємо те, що маємо: "Буду там, де маю бути!"

Правда, Перший Національний каже, що 19-го Янукович "має бути" у Києві з європейцями, а не в Москві з євразійцями.

Ааааа...

Не махайте руками!

Стара помітно згорблена жінка у вицвілому довгому сірому плащі, у такій же сірій хустині та перекривлених великих чоботах, ледь кульгаючи зайшла з поля на міську вулицю. Гірко задумана жінка несла в руці чорний кульок, поверх якого біліли пластикові пляшки з-під пива чи води, заповнені ранішнім молоком.

Так кожен день із року в рік.

Усе на її плечах, онучка закінчує школу, зять – пияк, дочка на заробітках. Чоловік, отримавши першу пенсію, давно помер.

Раптом до неї із сильним гавкотом і вискаленими гострими зубами підбіг рудий собака. Від переляку стара жінка заклякла, а по всьому її тілу пройшов моторошний холод. Зла некрасива морда хтозна якої бійцівської породи от-от накинулася б на стару... Коли б не вигук господині, яка виплила з-за рогу будинку, розмальована як каравела.

– Жанно, до мене, – з явною похвалою в голосі, гордо сказала із шиком, по-молодіжному одягнута пофарбована блондинка, років під 50.

– Як я перелякалася, жіночко. А чому б Вам не тримати собаку на повідку, чи, бодай, одягнути, намордника, діти ж ходять, старші люди, так і до біди недалеко, – перевівши дух, зважилася й сказала старенька із пластиковими пляшками молока.

– А Ви не махайте руками! – зухвало, із притиском крізь зуби відповіла панянка кріпачці.

Процідивши це, підійшла до свого собаки, який не спускав зі своєї жертви очей, одягла поводок і потягла до під'їзду, показавши в різних ракурсах великі блискучі персні майже на кожному пальці двох рук.

– Не махайте руками! – уже якось весело, але все так же зверхньо крикнула блондинка, озирнувшись біля під'їду.

"Не махайте руками"...

Ці слова глибоко встромилися в мозок старої. Подумки вона повторювала їх цілий день.

( Сльози текли цілий день, але яких ніхто з оточуючих не бачив на її некрасивому, перекривленому неприродною посмішкою обличчі. Молоко й половину не продалося. Час вертати додому. Завтра її черга пасти корови. )